У кожної людини є місця,
Де душу небо зігріва безкрає.
Кохана сторона мені оця,
В яку за волею Отця
Вже майже півстоліття приїжджаю.
Моїм селом маленька річка плине.
Її ім’я звичайне – Вільхівець.
Стави гойдають у долинах
На хвилях срібних небо синє,
Лани голубить вітерець.
Ходив у школу тут, зростав я,
Пізнав житейськії ази,
У світ пішовши, позоставив
Садів – лугів пахкі отави
І сум вербової лози.
У Трибухівці повернуся
Від небезпек тривожних снів,
В подяці щирій до Ісуса
У хаті рідній помолюся
Я і словами, і без слів.
Мені потрібен рідний край,
Хмільний куточок України,
На чужині буває рай,
Та кровна нива, рідний гай
Життя це роблять повноцінним.
01/08/13
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго вечора, друже!
Якщо буде яке натхнення, прошу підшукайте мелодію до цих слів.
Наперед вдячний.
А з тими попередніми роботами поки глухо, бо ні часу, ні можливостей на разі немає...
Щиро.
?
