Нам сьогодні у цій кімнаті весь день
опадає по пелюстці,
і ми, втомлено їх рахуючи,
нервово повертаємо погляд на кожне
«одинадцять», «двадцять три»,
що хвилює тишу.
Бо сказано, що в цієї троянди
п’ятсот сорок вісім пелюсток і одна
надщерблена.
Після кожної тридцять третьої
спускається ангел
і торкає крилом чиюсь душу,
а остання, та, що надщерблена, –
насправді щасливий квиточок, до раю.
Щоб не порушувати нашої зосередженості,
хтось навшпиньки, через бокові двері
протягом прошмигує і перевертає клепсидру, коли добігає остання піщинка.
Тільки тóму, хто цей рух помітить,
відкривається істина
і лягає
гармонією на серце,
світлом на обличчя.
Виходячи з кімнати, він ще встигає побачити,
як той, хто
протягом прошмигує і перевертає клепсидру, коли добігає остання піщинка,
потім повертається до себе нагору і далі трусить
букет із троянд,
заздалегідь спускаючи
паперових янголів
і проштампувавши
кілька пелюстин.
