Я забуду про те, що було,
Адже я так сама захотіла.
Просто щось у мені не змогло,
Просто втома скувала тіло.
Слів немає і спогади стерті -
Дощ забрав їх навіки собі.
Не назву порожнечу смертю,
Краще волею для душі.
Перекреслила все із легкістю
(Якщо було що креслить мені).
Все промчалось з великою швидкістю
І згоріло в моєму вогні.
Збережу я цю волю до скону,
З тими лиш, що й мене збережуть.
— — —
Як завжди повертаю додому,
Де не судять ніколи і ждуть.
