Шановний, друже, ти що ще читаєш,
Спасибі за розвіяну печаль,
Листки жовтаві ти перегортаєш,
Щоб вічністю наповнити грааль.
Скажу й таке: якщо колись так буде,
Що я ввірвусь у слави марафон.
Нехай тоді дізнаються всі люди:
Я не одразу виліз на Афон.
І досі сумніваюся, що гідний
У римі цій пірнути до глибин.
Мені ж лиш двадцять, в практиці - безплідний
Я, як рибак, що в сні хапа рибин.
Та й загалом, на разі на чужині
Усюди всіх зміта капіталізм
Грошима більшість чхають по родині
Таке я зву: грошей алкоголізм.
Іще раз Вам вклоняюсь за читання,
Хай світле й вічне Вас благословить.
Якщо не ти, то хто із-поза рання
Себе та інших підбадьорить жить?
