Моя осінь! Моя безмежна терпка осінь! Це у ній заховалися барви весняного літа, які щохвилини торкають справжньою прохолодою вересневого дощу. Хочеться тепла, розмов, посиденьок в компанії чашки чаю, улюбленої книжки та привітного картатого пледу. І тоді мрійливе незвідане вривається у душу, огортає невимовною радістю і особливим відчуттям на дні серця. Здається, осінь- найдивовижніша пора року. Вона вміє зачаровувати, заколисувати мрії, торкнутися повік і просто бути осінню,- такою осінньою, тривкою і нестримною... У такі миті, ти розумієш: щастя є, і не важливо, що там за вікном, скільки століть залишилось до весни, через скільки годин будильник зупинить свої стрілки на позначці "важливе". Як добре, що Бог подарував світу цю неймовірну пору року. Як це гарно, коли щира молитва творить дива та зміни. Як прекрасно знати, що людські мрії мають феноменальну здатність народжувати добро. І у кожного з нас є найкращий дар на цій землі- творити щастя під назвою Любов. Варто спробувати, відчути і ніколи не втрачати...
