Я безумен и силён, как сто чертей,
Как сто несчастных, обесевших лошадей,
Я бегу на брак и вижу кавардак,
Я вижу стол, а на столе две рыбы - окунь и судак.
И все лежат, не видя снов,
И надо всем уже вставать,
И есть мячи, но нет голов,
Лишь я ору, но всем плевать,
И всем начхать на ор давно,
А мысли все сливаются в одно.
кто-то кому-то решил напинать,
Ни с того, ни с сего начал кожу строгать,
Вырезал деда, внучку порезал,
Всех зарезал. Перерезал и по морде всем он врезал.
И все лежат, не видя снов,
И надо всем уже вставать,
И есть мячи, но нет голов,
Лишь я ору, но всем плевать,
И всем начхать на ор давно,
А мысли все сливаются в одно.
ID:
4459
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 24.05.2005 02:08:32
© дата внесення змiн: 24.05.2005 02:08:32
автор: Казаков Егор
Вкажіть причину вашої скарги
|