Місто!
Чом мене ти так розморило?
Чом серце хапаєш раптово?
Чом забираєш в мене сили?
Чом зі мною так ти суворе?
- Бо розбестився ти вщент, вщент на Дачі,
Бо стало нормою чисте повітря,
Бо за тобою зелень дерев плаче,
Бо чисту воду ти пив по два літра!
То така помста, рідне місто?
Хіба на це не маю права?
- Маєш, напевно, тому вірогідно,
Тому поживеш ще в чистій оправі.
То дякую, місто за ласку!
- Що ж, чатуй дерев осінню окрасу!
02.09.2013
К.
