Високі гори,туман синій,
Тече між ними у долину,
До срібних звуків старих дзвонів,
Які нестримно рвуться в гори ,
Вільною птахою летять у височінь,
Торкаючись засніжених вершин,
Срібнії тони,старих дзвонів.
Дзвіниці на розвалинах якої,в'ється барвінок,
В його квітах у вінку, стоїть вона забута на віку.
Одні лиш дзвони,звуки флейти,
Зливаться з мелодією гір
Із піснею гірської річки,
Яка біжить поміж скалистих берегів,
Поміж порогів. Далі,далі,
До моря синього,подалі.
Від сумних звуків,старих дзвонів,
Нехай потонуть вони в горах,
Розтануть у тумані синім,
Мов той барвінок,що й по нині,
Дзвіницю обнімає вікову,
Покинуту,забуту на віку.
Завмерли,потонули дзвони,
В тумані синім в сивих горах,
У темну вічність відлетіли назавжди,
Одні лиш гори посивіли навкруги.
Дзвони,дзвони.
