Відсутній больовий поріг,
Нема кишкових колік, -
Ні, я не з цвинтаря прибіг,
А просто - алкоголік.
Я був, неначе Джекі Чан,
Лиш синя картоплина...
Та міг збороти цілий чан,
В який зливали вина.
Цистерну пива випить міг,
І бочку самогону, -
Це "на коня", а "на коні" -
Ще медовухи тону.
І як могутній механізм,
Була моя печінка,
Мов пароплав, що йде в круїз,
Немов дебела жінка.
Але історія одна
Відбулась нещодавно,
Змінила погляди вона
Мої, небезпідставно.
Сидів з Іваном, як завжди:
Із пляшкою в каптьорці,
В душі розтоплено льоди,
І ми, як на Мальорці.
Накрила спека нас удвох,
Плювать, що ми в підвалі, -
Такі дрібниці випивох
Ніколи не торкали.
Та щось в кімнату запливло,
Зелений чоловічок
Із того виліз НЛО,
І зирка нам у вічі:
"Ну що? Допились, синяки?
Залазьте у кабіну!
Чека медогляд Вас жорсткий,
Цікаво, як людина
У стані випити за раз
Такий об'єм пального?
Жере-бо кожен, мовби КрАЗ,
Як вас тримають ноги?
Боятись вам нема чого,
Вколю анестезію,
Секрет, як п'єте самогон, -
У нутрощах відкрию."
Прийшли з Іваном тут у жах:
"Навіщо Вам це, дядю?
Адже секрет - то є душа,
Ні спереду ні ззаду
До неї Вам не підійти".
"Не рухайтесь, синочки,
Бо все ж дійду я до мети,
Промацаю всі точки!"
Від страху очі я стулив,
Відкрив: моя каптьорка,
Нема і сліду еНеЛи,
Дві чарки і махорка...
Але все ж вистачить пригод,
По вінця ними ситий,
Я не якийсь там ідіот:
"Не буду
Більше
Пити!"
ID:
448461
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.09.2013 14:02:45
© дата внесення змiн: 11.09.2013 19:16:24
автор: Олександр Обрій
Вкажіть причину вашої скарги
|