Замість тисячі слів- кілька серцю важливих зупинок,
неминучість яких відправляє всі відстані вдаль.
Так важливо знайти надорожчу у світі людину,
щоб на двох поділити всі злети і мрії, й печаль...
Як важливо відчути, що життя усміхнулось на мить,
навіть небо нестримно-осіннє чомусь не таке.
Просто впертий наш світ зрозумів, що потрібно любити,
все безмежне в любові: у ній є найкраще людське.
І чи значить щось більше? Чи "більше" насправді існує?
Чи можливо створити із мрій щось далеке й не те?
Не народжуйте гордість, бо гордість все нищить й руйнує,
А любов- це безмежність, це вічне, нестримне, святе...
Дуже сподобався Ваш вірш. Золоті слова!
Так важливо знайти найдорожчу у світі людину,
щоб на двох поділити всі злети і мрії, й печаль...
Натхнення Вам і щастя
З часом - залишаються всього лише дві зупинки, але допоки ще б'ються серця, є ще кілька дуже важливих - проміжних.
Мольфар сидів собі тут, на одній із них. Дощило. Диміли гори. Тривожно кричали потяги, проходячи мимо. І, коли туман ковтнув обриси останнього вагона, зосталася лише Любов.
Щось непроминуще тут, у вірші.
"Більше" існує, на моє переконання, і це те, що ми самі створюємо. Пробачьте, але я впевнений, що не вища сила, а ми, люди, створюємо в світі все те, з чим потім маємо труднощі і радощі. Про що ми мріємо - те не плід нашої фантазії, а те, до чого ми вже готові, можемо зробити. Проте, не впевнені в своїх силах, і тому не віримо в любов, зокрема. Дякую за теплі рядки, їх подекуди дуже не вистачає в нашому сірому житті..
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все в наших і Божих руках. Дякую за такий змістовний коментар Думаю, світ, завдяки простим істинам, навчиться Жити.