мені стає незатишно напрочуд,
якщо я уявляю,
що десь над нами в вишині
є тисячі галактик і планет,
чорних дір та астероїдів,
комет
і тисячі невіданих світів.
так, наче кузька у траві,
що жив ти, а що ні,
бо ти - ніхто і звать тебе ніяк,
хоч у житті й воюєш ти
на всіх фронтах,
але для цих світів твоє життя
не більше, ніж піщинка,
яка десь у юрбі таких же, як сама
протискується вперто в склянку часу,
вигадує закони і права
і балансує на межі двох днів -
сьогодні ти ще є, а завтра вже нема.
24.10.2013р.
Після довгого обмірковування, вирішив нічого не редагувати.
Все, як було написано, лишилося без змін.
Наверное, каждый человек задумывался об этом. Но не каждый может выразить свои мысли в стихах.
Віктор Шупер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Каждый из нас всего лишь "кузька у траві". Если задуматься о нашей важности для вселенной, то как раз где-то так и есть.
Спасибо за то, что не спите в 4:05 утра ))
І правильно, що не змінювали. Коли йде з душі, то краще не міняти, в тому є свій сенс. Доречі, знайоме відчуття, щоправда до таємниць неба все одно серце лине.
Віктор Шупер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і у мене лине. Хоч і відчуваю себе "кузькою у траві", але від цього лине не менше.
Наверное, каждый человек задумывался об этом. Но не каждый может выразить свои мысли в стихах.
