На стільки щирим я був лиш з тобою.
Не знаю чи буду таким ще колись я .
А тоді тільки руху твого тонкою бровою
вистачало щоб час навкруги на завжди зупинився,
щоби серце у грудях кидалось в шалений танець
і щоб дихання миттю кудись зникало,
щоби на щоках у мене з'являвся легкий рум'янець
і щоб погляду твого для мене завжди було мало,
щоб все інше, крім тебе втрачало для мене сенс
і щоб я забував про усе на цілому світі.
До життя я без тебе втрачав будь-який інтерес,
а з тобою так сильно, так сильно хотів чомусь жити.
Та знаєш, зараз не змінилося зовсім нічого !
Я і досі від тебе одної чомусь шаленію.
Не покохаю так сильно по справжньому більше нікого.
Ти навчила кохати ... Я кохати тебе тільки вмію !
Пошук Віршів, 14.11.2013 - 09:31
любов лікується часом...
але не завжди повністю...
Любов не лікується! Вона або є ,або її немає. Вона або залишається десь далеко й глибоко в душі одним сумнівним спогадом, або постійно присутня як побічний ефект від пігулки...
Любомир Винник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
