Небо падає на мене
тисне каторгою світла
опустіла, мертва сцена
на колінах плаче діва.
Твій Клондайк у позасвіті
зачепив кавалок долі
шрами всі тобою скриті,
іншими закриті болі...
Всі перетнуті кордони
до обіду в диволасках
недолюблені мінори
залишились в твоїх масках.
Набридає швидко літо,
тінь самотня набридає
всі дороги перекрито
тому серцю, що кохає.
і відвертість не у моді
неоцінена в деталях
твій портрет в моєму коді
і в моїх німих печалях...
Не зачепить навіть проза
лірика не троне душу
під корою тануть сльози,
обіймаю твою душу...
дякую
приємно 
