Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Как … **** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну что-то вроде того. Спасибо за понимание. Ну, раз вы так уж сегодня щедры, то прочтите и "Не оставляйте близких вам друзья". Пожалуйста Олександр Яворський, 24.12.2013 - 13:17
все добре. просто якось не вистачало часу на поезію, тому й не було мене. дякую за турботу! я також радий знову читати твої вірші.
Олександр Яворський, 23.12.2013 - 15:35
у кожного свій шлях, люди приходять і йдуть, природній процес. кожен за дверима очікує побачити те, що йому потрібно, чи те, що він думає, що йому потрібно. комусь не подобаються самі двері, тому й не відкривають їх навіть, комусь не подобається те, що за дверима тому,що воно не відповідає їхнім очікуванням, комусь ще щось... а хтось відкриватиме двері знову і знову... і те, що їх не багато - це не важливо. важливо те, що їм потрібно і приємно туди заходити...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий знову читати твої коментарі, друже.Де ти пропадав? Сподіваюсь все гаразд. Так, ти безумовно правий. Все сказав вірно, кожному своє. Та я і не звинувачую інших, просто трохи сумно від цього. Сумно, коли тебе залишають, але можливо просто ще не настав їх час. Дякую, Олександре. Ірина Кохан, 23.12.2013 - 11:29
Знаєш,друже,хай краще залишиться один,але надійний,аніж багато просто "зевак"... Я маю намір залишитися! Ну якщо не проженеш Гарний вірш,Сергійку,змістовний! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так згоден, друзяко, але справа саме у тому, що "зеваки" і не можуть залишитися. Вони лиш можуть довго вивчати, дивитися, спостерігати, але вони нічого не берудь для себе, бо не можуть чи не хочуть. Вони заходять і виходять з пустими серцями. Шкода...Бо двері відчинені і скарби на видноті, але не від мене залежить рішення інших чи брати - чи ні, чи залишатись - чи йти. Це їх вибір і їх право. Священне право, яке дав нам усім Господь. Вільно обирати. Залишайся, Іринка, залишайся. Коли йдеш прямою дорогою, багато охочих йти поруч. Але коли попереду розвилка і одна дорога йде у гору, а інша продовжує йти прямо, то якщо обираеш крутий і важкий підйом, більшисть відмовляеться йти у гору, а примушують йти прямою дорогою далі. Але не я відрікаюсь від цих багатьох, вони відрікаються мого вибору. Я йду тим щляхом який я обрав, хто хоче йде поруч, і я радий йому. Дякую, Іринка, що залишаєшся. Каминский ДА, 22.12.2013 - 17:33
На Вашу страничку (Ваша дверь в клубе поэзии) захожу стихийно, не равнодушен. Есть намерение более целенаправленно пройтись по Вашим рубрикам. Не возражаете?Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Искренне благодарен.Рад вашему визиту. Оставайтесь Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре,що є ті хто залишається!!!Дякую, Любавушка |
|
|