Ох, які ви всі враз зробилися
хороші,
Коли з’явилися папірчики, ті
що гроші,
Але я як був, так і залишився:
простий і бідний.
Не помічали мене, а тепер
всім потрібний.
Ваші телячі ніжності мене
дістали.
Оділи маски, та все ж очі не
збрехали.
Ох, які хороші… прямо
янголята.
Та я знаю хто ви. Кінець вам
орлята.
Я нікого не пробачу!
Злякалися?! Я бачу.
Тож знайте, що мій прийшов
час.
Живіть. Та я згадаю ще про
вас.
І тоді… А що тоді?
Будете неначе на сповіді,
Зізнаєтесь в усіх земних
гріхах,
А ваша доля буде в моїх
руках.
Пробачити, не можу покарати.
А може місце коми поміняти.
Пробачити не можу, покарати.
Заставити вас страждати?
Живіть. Та не випробовуйте
доброту.
Бо… і сліди за вами замету.
Та ні! Ви будете жити, але так
жити,
Що смерті самі будете
просити.
