Далеко від дому, на чужині,
Знайшов собі місце в тишині,
Взяв олівця і листочок,
Зробив повітря ковточок.
Пишу листа додому,
Сім’ї і другові дорогому,
Проте як тут живеться мені,
Далеко від дому ,на чужині.
Ви знаєте, сумую за всіма
Вами,
Нема з ким перемовитись
кількома словами.
Кругом одні незнайомці,
Та ще й до того іншомовні.
Розкажу, все одно не
зрозуміють,
Не посміємось, не пожаліють.
То ж виливати свою душу
Клаптику паперу мушу.
А ще сумую за Україною,
моєю Батьківщиною,
За знайомими стежками, за
рідною хатиною.
За зорями, які світили лиш
мені,
Сумую, далеко від дому, в
тишині.
Все. Не можу більше писати,
Бездушному паперу душу
виливати.
Тож відсилаю цей листочок в
клітинку,
Моєї душі крихітну частинку.