скільки пролягло між нами доріг?
скільки днів проведених у власних стінах
із чотирьох невибагливих мрій?
чекати тебе мов спасіння
чекати від тебе повітря аби видихнути
ці неполічені відстані
ці кляті молитви що кричались в порожнечу
коли не було нікого нікому і нічого
це неодмінно мине неодмінно зітреться
боже дай мені сили
море у тобі шумить
море у тобі розцвітає
бачити наскірзь простір
терпіння віра і тиша і ти
іти не зупинятись
наповнюй мене собою
вправно ліпи мене глиною вірою правдою
і собою чи повітрям терпким від спілості
будемо харчуватись одне одним
будемо чекати весни
спасіння
мені з тобою добре
серце не дасть збрехати
ударами воно вправно
настукує дощем по бруківці
до тебе маршрути заблукані
без тебе
ніяк не виходить по-справжньому жити
боже дай мені терпіння
ти чуєш як тиша бринить
і лягає вправно на шкіру?
потяги усі зрадники
ти дивишся їм у слід а вони покидають тебе
людям яким дивишся в серце
обертаються спиною
так мало весни ще у наших долонях
так мало тебе між цими словами вплетеної
боже дай мені сили
і тепла
і тебе поряд
