Ми немов нещодавно з-під друку,
Тільки-но з типографії,
Хто газета, хто журнал, а хто багатотомник,
збірка віршів,
Чи навіть поеми,
А хтось роман історичний,
Хтось книжечка з малюночками,
Хтось складна прикладна математика ,
В когось на сторінках одна філософія,
У когось – лиш чистий папір.
і у того, пустого паперу, немає ні хисту, ні вміння написати щось нове.
Так, пусте й марне мазюкання пером.
А є люди, яких відкриваєш і відразу розумієш: моє,
І читати приємно й легко,
І текст глибокий та змістовний.
Читаючи їх – пишеш свою історію,
Щось таке, солодко-терпке є в їх словах,
Що хочеться раз у раз перечитувати…
А є те, що треба перегорнути і дочитавши до кінця –
Лишити на полиці, і ніколи більше не гортати знову.
