Одне на думці завжди - доля,
а що це?Воля чи неволя?
Це ясність та свобода почуттів?
Ні це безлад!Та свобода похотів...
Я завжди в надії що доля усміхнеться,
Та вона лише від вигляду мого жахнеться.
Із острахом дивиться на мене,
І думать:"Сину,тобі вже не до мене!".
Ти втратив те що я тобі дарила,
й життя тобі,не я згубила.
Ти сам щасття відштовхнув,
й надію в погреб ти замкнув!
Від дару мого ти зрікнувся,
та після цього ти замкнувся.
Почуття всі в вирій полетіли,
і десь на хмарці там осіли...
Допоки ти вже схаменувся,
дар мій від тебе відвернувся.
Заплутався ти в почуттях своїх,
і непомітив як став рабом ти їх.
З головою до них ти поринув,
й непомітив,як все інше відкинув.
Непомічаєш ти ні щасття,ні горя,
а все чекаєш,що вернеться,вона...та доля.
Та марно чекаєш щасття свого,
неповернеться воно,до сердця твого.
Доведеться із біллю життя доживати,
й сльозами помилку свою запивати...