Поділись зі мною своїм світом.
Кожному ж колись буває тяжко...
А давай разом весні радіти?
Ти ж потрібна небу, моя пташко.
Ну давай без парасоль під зливу?
Кажуть, що весняний дощ лікує...
А давай, ми станемо щасливі?
Й побачим, хто від цього засумує.
Не втрачай себе - це тяжко деколи...
Але ти ж у змозі ще кохати.
Й не діли емоцій на молекули -
Кожну з них прийдеться лікувати.
Не тримай нікого в серці силою,
Хто захоче-завжди поряд буде
Стань для себе врешті решт щасливою!
Й байдуже,що потім скажуть люди!