Краплинами дощ розбиває вікно,
Ввірватися хоче до мене,
Повідати те, що забуте давно,
Назвати мені безіменне,
Відкрити сплетіння життєвих ниток,
Тлумачити долі скрижаль,
На крилах візьме, ні до чого квиток,
Туди, де озветься скрипаль.
Там пісня гойдає вербове гілля,
Що разом зі скрипкою плаче,
Натхнення рождається там немовля,
Веде і осліплих, і зрячих,
Там груди наповнює неба ріка,
І дихаєш тільки словами,
Душа заблукала з неволі втіка
І линула понад ярами.
Це сон, а чи ні, вже ніяк не збагну,
Прокинулась - ніби не я,
Мов вічно таємну знайшла глибину,
І в ній моє рине ім'я.
Якщо це дарунок, його збережу,
Я ним поділюся зі світом,
І хай мені доля малює межу,
Я серцем дорвуся зеніту.
