Натхнення приходить разом із заходом сонця,
А ти сидиш і просто дивишся у віконце..
І поступово тебе поглинає нічне небо,
І з часом це стає схоже на ефект плаце́бо..
Слова зливаються в рядки так швидко,
Що ти і не встигаєш насолодитись миттю..
Коли зірки тобі диктують рими,
То почуваєшся безмежно щасливим..
Ти пишеш про кохання і про вічність,
А потім про життя й його трагічність..
Ти пишеш, пишеш і не помічаєш,
Що зірки згасли і уже світає..
Бо бачиш сенс життя свого у цьому,
І вдячний тим, хто віднайшов мистецтво слова..
