Про слова,
що ніколи не були сказані.
Про мої і твої (рідні і чужі) слова.
Зі своєю вагою і змістом,
пекучо-терпким присмаком,
відповідною тональністю…
Ті слова означали так багато,
що заступали собою світ.
Про слова,
що були чимось більшим,
ніж кілька пустих звуків…
Були нашим всім,
що з’явилось нізвідки…
Недомовленість завжди глибша
від людини…
Недомовленість це коли більше
не форми, а змісту…
Звукам, що помирають на кінчику язика,
ніколи не стати словами…
Бо у нашому з вами просторі
найлегше мовчати про головне…