Привіт. Сьогодні - нечуване чудо
У глини зліпились руки.
Тепер є у глини не тільки дві форми,
А й шлях набуття змісту.
Тепер же, о глино, міси самостійно
Свої тельбухи і слину.
Міси щосекундно, вигнувши спину,
Хай руки від того міцнуть.
Вже досить чекати шансу і долі,
Майбутнього, бога чи грошей.
Є руки, о глино? Що з того, що кволі?
Ліпи, підіймаючи ноші.
Ношу смирення, ношу терпіння,
Ношу вагання, ношу сумління,
Ношу прощань, образ та розлук.
Ношу кохання, порожніх сполук.
А як підняла, то, глино, держись.
Вовків багато на твоїй межі.
Хочеш - здавайся, та рук не покинь.
Бо саме вони піднімають з колін.
І лиш коли стануть вони золоті,
Готуй свої руки лягать під вінки.
А доти - працюй у своїй боротьбі
За золото з глини, за вино із води.
