Білокура, ти сьогодні із місяцем в тандемі.
Ти сьогодні п’яш солодке Шато бріон.
Розливається джазом по венах вечір,
Норовливими рухами зап’ястя кличеш його.
Навколо – суцільний шлейф солодкої маргаритки,
Легкі нотки м’яти на кінчиках кучерів.
У грудях мимоволі розливається піною море,
Виноградна лоза над терасою кручена.
Ти така благородні сьогодні,
Слухаєш Армстронга й готуєш лате.
Блакитна сукня- мов свіже бізе,
Крихка на дотик,
Прозора, мов чуттєве полотно Моне.
Гаряча юність пахне малиновим смузі,
Пахне змеленою п’янкою корицею.
Розтоплюєш вустами масло.
Неземна, натомість біжиш від ілюзій.
Ти – та, що закохати може однією ключицею.