Коли з постаменту котилась фігура,
Останками каменю вкрилась бруківка.
Падіння богів. Де твоя партструктура,
Невже ти не знав, що народ - вибухівка?
Коли з постаментів злітають гіганти
І б'ють землю носом, здіймаючи пил,
Уламки розкидані будуть асфальтом,
Розбившись безформно у безлічі брил.
Тирани не варті своїх монументів,
Їх доля - це прах, їх минуле - це страх,
Фігура зруйнована буде дощенту,
І в землю вросте обезкрилений птах.
Десь там, в мавзолеї, твоє досі тіло
Біліє змертвіло і прагне піти.
Та небо за обрієм вже загорілось -
Надіслані з вічності мертві листи.
Часто трапляється так із убивцями, злими катами і кровопивцями.
Це твоя кара - лишатися в панцирі і бути зметеним цими повстанцями.
8 грудня 2013
+
