1. Побитий катом, український хлопче,
Невже цього юнацька вдача хоче?
Навіщо мати сльози ллє без впину?
«Не плачте, мамо, то заради України!»
Допоки ж литимуться кров і сльози?
Допоки продаватимуть за гроші чи за дози?
Христа за срібники, а честь за гривні.
Ви, люциферові сини безвільні!
Та ви не виграєте бою зроду:
Ще є сини незламного народу.
Вони кладуть святу, безцінну жертву
За волю краю й душу вашу мертву! (Тетяна М., 18.02.2014)
2. Рідненька, постривай! Так, ти, сестричко!
У тебе рученьки усі в бинтах брудних!
Ще й сльозах щирих потонуло личко.
Та ти не плач дарма! У перемогу вір!
Допомогти сльозами ти ніяк не зможеш,
Бо тим, хто бореться, вони закриють зір.
Вертайсь до справи краще. Пресвятий наш Боже!
Допоки ж разом нам ще йти наперекір?
Несемо втрати й ставим чорні свічки.
Хтось думає, полишим боротьбу?
Е ні. Бо кожен - як ота сестричка,
Бере хай віру й розіпне ганьбу! (Олена В., 19.02.2014)
3. Стоїть Колос, та не на глиняних ногах,
Його опора - спини, плечі, руки.
Стоїть Колос вже скронями в віках,
А люд знов прилітають їсти круки!
Хижацька птаха тут уже не вперше ,
Вподобала людського мяса смак...
Ще з Прометеєвих часів вона доверше
Страшенну трапезу, що й витрима не всяк.
Зозулею підкинуте байстря
Звило гніздо з паперу конституцій.
І, ставши на крило, тепер кружля
Над чорним димом наших революцій!
Стоїть Колос, хоч не на глиняних ногах,
Його опора - люди в єднім колі!
Стоїть Колос в календарів листах,
Рахує дні до жаданої волі. (Іван Б., 19.02.2014)
