А жінці треба чоловічого плеча...
А жінка прагне почуватися в безпеці,
А не вдалась мені від моїх страхів втеча,
Скляними стали стіни у фортеці...
А я боялася, мій милий, так боялася...
В ночі я слухала своє серцебиття,
І на одинці з страхом цим зосталася,
Відчула всю оманливість життя...
А ти далеко, милий, ти не скажеш:
" Не панікуй, маленька, все мине..."
До купи мої нерви не зав'яжеш,
Не приголубиш, не цілуєш ти мене...
А я так плакала, мій милий, так ридала,
Холодний дощ просився у вікно...
А я малятко наше в люлі колихала,
Але самотність відчувала все одно.
А ти далеко, любий, ти працюєш.
Подзвониш, я скажу: " Усе нормально..."
Без слів душі волання не почуєш,
А я зіграю, мов актриса, - ідеально.
А жінка хоче плакати в " сорочку "...
А ми лиш притворяємось, що сильні.
Мені б тепла, любові, ласки по-кусочку...
А ти би стер рядки сумні, чорнильні...
А ти би збудував фортецю з дому.
А я би поділилась тягарем...
А нині розповім лиш місяцю блідому
Як ми удвох з дитинкою живем...
27.02.14.
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую вам, Микито... Ви знаєте, цей вірш я написала про себе... Хотіла передати те відчуття тривоги і самотності, коли на майдані розстріляли стільки людей. Мене це все привело у справжній шок. А милого не було поруч, і я дійсно боялася. В такі періоди життя добре мати підтримку... міцне чоловіче плече.
Гарно і правдиво описали таку необхідність, та вірю в те, що люди з добрим і щирим серцем завжди знайдуть правильний шлях
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вам дякую, Коля. Я впевнена, що жінки без чоловіків не змогли б жити, як і чоловіки без жінок. Сам Бог захотів, щоб була пара. Вони взаємозалежні...
дай боже нам його знайти
Я впевнена, що жінки без чоловіків не змогли б жити, як і чоловіки без жінок. Сам Бог захотів, щоб була пара. Вони взаємозалежні... 
