Україно, любима, єдина,
Найдорожча у світі моя,
Ти в мені, в кожній краплі-клітині,
Серця спраглого кожне биття.
Прокидаюсь, лягаю, кохана,
І набатом пульсує, луна:
«Що зробити для тебе, жадана,
Як довкола брехні пелена?»
Як карають тебе, моя люба,
Ні за що, ні про що, лиш за те,
Що душею ти вільна і будеш
Жити й мати майбутнє святе.
І синіють бандити в напрузі:
«Як це так, «брат» людиною стать
Хоче нині, і сонце на прузі
Вже не з півночі буде сіять?!
Як посмів навкруги роздивлятись
І перечить наказам простим:
Біля ніг в мене маєш валятись
І чекати, що скажу затим!»…
Україно, любима, єдина,
Найдорожча у світі земля,
Вірю: близько щаслива година,
Піднімається Наша Зоря!
