Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лілія Ніколаєнко: Прадавній Пантеон - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Янош Бусел, 20.03.2014 - 14:46
Хотілось би вірити,що на цей раз не терни зійдуть на нашій ниві,- так ввігнала в спину братній ніж сусідка,- і хто скаже,- що далі?..
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я зажди була патріотом і щиро вірила, що недалеко вже той час, коли Україна вийде із пітьми. Проте часто мене картають і інші думки: а може ми всі всього лише ляльки у тій виставі, що вже давно кимось написана? Може люди просто діють згідно вічно-дурних законів природи, самі того не розуміючи? Дякую за візит! Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж-то тільки її...
Олександр Обрій, 11.03.2014 - 18:43
то не муза повернулася, то Ліля прийшла знову! сколько лєт, сколько зім! як завжди, грандіозний вірш !
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та повернулась-повернулась. Тижнів три не ночувала вдома.. Дякую!
stawitscky, 11.03.2014 - 18:31
Ліліє, Ви праві - все один до одного.Як Ви майстерно і красиво пишете!
Бойчук Роман, 11.03.2014 - 14:35
Гарно! І з нову про Рим і знову про богів!.. І знову Класно!!! Браво!!!
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І знову вернулася муза.. Дякую!
@NN@, 11.03.2014 - 14:09
ми не Рим, слава Богу, то Росії забаганка, ми Небесний Єрусалим, тож і страждаємо на протязі багатьох століть,.. шукаємо не там...чудовий вірш, задумливий |
|
|