Так дивно...Чистий аркуш та слова вже є,
Написані чорнилом в долях наших,
Лише тобі належить серденько моє,
Ти мій, не треба вже людей інакших.
Я щиро вірю в те, що зможеш все,
Розправиш крила наче сильний птах.
Бо віра в себе перемогу принесе,
Ти полетиш, лише забудь про страх.
І навіть впавши й вдарившись об черствий лід,
Зламавши крила, і з нестерпним болем,
Проклявши все: себе й увесь цей світ,
Ніколи не здавайсь, не відповівши боєм!
Ти очі підніми й поглянь навколо,
З колін устань й сміливо йди вперед.
Бо інколи потрібно лише слово,
Щоб не зламатися між грому посере́д.