Пишу вірші про різне , про всяке,
Та минаю я тему одну,
У якій моя рідная мати
Колискову співає сумну.
За рядочком - рядок , за куплетом - куплет,
Мов разки дорогого намиста,
І у тій колисковій мов річка пливе
Материнська любов її чиста.
Я росла , як могла , як уміла,
Пробивала дорогу у світ,
Аж тепер я уже зрозуміла,
Скільки мати віддала мені.
Усю мудрість свою життєву,
Все душевне своє тепло
Вона вклала в оту колискову,
Щоб росла я усім на добро.
Мамо, мамо , твоя колискова
Гріє душу мою ще й тепер
Ніжний голос й усмішка ласкава
Через роки гойдають мене.