У двері до нашої рідної хати
Постукав травень уже вп’ятдесяте
А разом із тим приніс нам подію,
Якій усі ми безмежно радієм!
Минули роки, давно вже виросли діти,
І троє онуків – немов у саду Вашім квіти.
Прожито досить багато, та хочеться ще,
По-різному Ви крокували в життя непросте.
Спочатку невпевнені були ті ваші кроки,
Життя давало все нові і нові уроки.
Та Ви завжди були здібною ученицею,
Тому повернулося все Вам сторицею.
Сестро, бабусю, сусідко, подруго, нене!
В усьому прикладом були Ви для мене.
А Вашу ласку, турботу, затишок і любов
Всі ми відчувати хочемо знов і знов.
Отож, нехай до нас травень постукає всоте!
І з радістю ми Вам покажемо свою турботу.
Живіть нам іще многая благая літа,
За Вас ми будемо Бога завжди молити!