Ми діти двадцять першого століття,
Які родились в світі без війни,
Ми діти двадцять першого століття,
Які у мирі хочемо рости.
Ми хочемо, щоб ця весна квітуча
На Україні квітами цвіла,
Щоб у сльозах матуся не вмивалась
І в лоно пекла сина не вела.
Ми хочемо щоб наша Україна –
Така могутня духом і людьми
Не вмилася сльозами , не скорилась
Щоб розцвіли у небі рушники.
Щоб розцвіли у лісі первоцвіти,
Щоб сонця промінь не погас в бою
Я Ангел двадцять першого століття
У Господа із криком я молю:
Недопусти, благаю, не потрібно,
Цю землю обвінчати у бою.
Я жити хочу, де матусі руки
Пестять коханням дочечку свою!
Де ріки буйні, і широкі трави,
Де Українське серце і душа.
Ми діти дватцять першого століття,
Нам не потрібна більше ця війна.
Ми діти двадцять першого століття,
Які у мирі хочемо рости.
Я Ангел двадцять першого століття
Благаю Бога – землю збережи!
( Написано для донечки в школу)
