В жахливий спосіб скінчиш ти, Пилате:
за кожну смерть прийдеться умирати,
каратись в муках, як колись Ісус.
А ти ж бо є страшенний боягуз,
отож тортури видадуться втроє
болючішими, ніж отим героям,
яких Господь забрав на небеса.
І не спроста, далеко не спроста
тебе не раз попереджав Всевишний,
та ти себе вдягнув у шати пишні
й рішив, що є мудрішим за Отця.
Тепер благай хоч легшого кінця!
Ти перейшов межу своїм зухвальством -
прийшов кінець тобі й твоєму царству
за ту розправу злу на Гарізім,
та ти заліз ще підло в чужий дім
і витер чоботи об чисті рушники,
чим заслужив прокляття на віки!
І смерть Ісуса не приписуй люду,
бо тільки ти посіяв ту облуду
й махнув зловтішно головою кату.
Тож згинь, підступний Понтію Пилате!
Гарна робота! Ми свято віримо, що Пилат (метафора- ) понесе покарання десь і колись, плекаючись цією надією. Але насправді і ми б в душі хотіли, щоб це було тут і зараз Нехай згниває, якщо таке можливо...
Все повторюється. Та, прийшовши до влади, кожний правитель вважає, що Бога за бороду вхопив. Політикам треба перед тим, як починають правити досконально вивчати історію. Хоча, коли людина хвора, їй нічого не допоможе. Аналогії проведено дуже вдало . Гарний вірш.