Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОСИНДЗЯНА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Віталій Назарук, 02.05.2014 - 08:03
над жита́ми, вгорі, на блакитному тлі – хмаринка летка́, ніби тендітна жіноча фігурка Хто ще так напише? Браво, Валю! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Віталію, вдячна Вам - щиро і сердечно
Наталя Данилюк, 02.05.2014 - 01:11
Радію, що над Вашими житами (я спершу прочитала *над життям моїм* замість *над житами моїми*, але, мабуть це одне й те саме) нарешті заграли яскраві кольори! Отже, все потроху повертається *на круги своя*. Гарно, світло, позитивно і барвисто!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю... так - жито - в снах, наприклад, символізує життя... але в даному випадку - Ви прочитали більше, чим я написала - вдячна Вам, що упевнені у моєму колись воскресінні... дякую за добрі слова і почуття ваші Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на жаль. багато наших - природно наших - слів потрапляють під подібні підозри... там ми самі, налякані "фахівцями" і збіднюємо нашу мову. Але, думаю, ми будемо сміливими...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ! рада вам, пані Крилата
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... ІЗУМРУД, у, чол. Те саме, що смарагд. Дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів, третій — зелених ізумрудів (Нечуй-Левицький) - я так зраділа, довідавшись, що ізумруд - наше слово Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я без них жити не можу - і це не перебільшення... тому так важко мені, коли темрява нахабніє...дякую Вам, пане Вікторе, рада Вам щиро... Yana Тymur, 01.05.2014 - 17:54
Такий віршовий імпресіонізм... миттєве враження... надмайстерне викладення... тонко, як душа...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ох, люба Яночко Тімур... дуже рада Вам... як довго я босим серцем по сухих стернях іду... ось колір нарешті, як промінчик, проз хмари ординські проник... і справді душа...вдячна Вам безкінечно Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шаслива і я бачити Вас, пані zazemlena оце перший колір (за багато часу темного) до сприйняття мого пробився нині - синій відлив на зелених житах - просто живий ізумруд...кольори - це живі істоти... є світи, де вони живуть - там їх дуже-дуже багато... така там красота - непередавана словом, як і ті кольори - словом непередавані... люди, хто там бував - відчували ті кольори, як форму життя і мислення, повноцінне високодуховне живе життя - то такі рідкісні люди і себе там відчували - кольорами... здОрово... чи може бути щось прекраснішого?... Окрилена, 01.05.2014 - 17:29
Казково! Наче видіння, зіткане з пелюсток. Особливо сподобалася гра кольорів і втаємниченість Вашої прекрасної Діани
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... Ляна-Косиндзяна і Фет-Фрумос - здавалося мені, що це герої білоруських народних казок, а от Вікіпедія відносить Фет-Фрумоса (витязь, герой) до румунського і молдавського фольклору...колись, дуже-дуже давно ті казки читала собі... до сих пір не забудися... либонь, дитинство пам"яті моїй вже набагато ближче, чим жахи, які творить в Україні нашій орда московська... ховаюся-рятую душу... у жита... у далекі казки... до пори, до часу дуже рада Вам, пані Окрилена |
|
|