|
"Свята сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на них,
Отих окрадених сліпих..." –
Отак Тарас колись моливсь
Пречистій матері Марії
За нас усіх і свої мрії
В молитву, плачучи, вкладав:
Вимолював у Бога долю.
А ми, недовірки, порою
Боїмся й очі підвести,
Прохаючи святого Бога
За нас самих та за дітей,
Ще й внуків, що окрали,
Окраєць хліба в них забрали, .
У прірву котячись страшну…
На що ж ми, власне, сподіваємсь?
Чи не на "доброго царя",
Якому крикнемо: "Ісайя!"
Чи Месію,
Щоби Він знов
пролив за нас
Удруге кров?..
І всі гріхи
Тією кров’ю іскупив?..
Раби ж ми, знов тоді – раби!..
Дозволь мені також, Тарасе,
Молитву Богові воздать –
Прохати, плачучи, прохать
Хоч трішки мудрості для нас,
А то, дивись, в недобрий час
Ще гірше, ніж кріпацтво, зробим,
Та ще і діток своїх згубим –
І душі внуків продамо…
Святая сило, всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на них…
На нас – окрадених, сліпих!
ID:
492569
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 14.04.2014 22:54:00
© дата внесення змiн: 20.12.2015 20:08:07
автор: Grigory
Вкажіть причину вашої скарги
|
