Вулиця Погаслих Вогнів (переклад пісні Боба Ділана "Desolation Row ")
Городяни продають листівки із мерцями
Фарбують паспорти у коричневий колір
Салони краси заповнені моряками
Де циркачі, шукають кращої долі
А поруч іде сліпий страж закону
Він неначе потонув у дурмані
Одна рука тримає золоту корону
Інша прикриває свіжі рани
Завдані невгамовними бунтівниками
Які не можуть проковтнути свій гнів
Коли Леді і Я приходимо до тями
Посеред вулиці Погаслих Вогнів
Попелюшка рано покинула сцену
Але сміх її прекрасний всеодно
Ось вона кладе руки у задні кишені
Неначе Бетті Девіс у кіно
А поруч нещасний Ромео шепоче
"Кохання моє, я вірю, що це саме ти"
Хтось відповідає "не твоя вона, хлопче"
"Схоже, тобі краще піти ..."
І все, що чутно навколо
Після від'їзду лікарів
Це Попелюшка, вона падає до долу
Посеред вулиці Погаслих Вогнів
Зараз Місяць уже майже зник
Але зірки, все ще такі яскраві
І всі ці віщування чарівниці
Мены раніше не передвіщали слави
Крім Каїна та Авеля
І того горбаня з Нотр Дама
Усі навколо займаються коханням
Або живуть своїми мрійливими снами
І добрі люди збираються разом
Допоки світлий день не почорнів
Адже після карнавалу вони підуть відразу
На вулицю Погаслих Вогнів
Ось Офелія стоїть біля вікна
Я боюсь за неї, але чи моє це діло
Їй двадцять два, вона й досі одна
Її пальці і долоні загрубіли
Для неї смерть - романтична пригода
Вона досі носить залізні кайдани
А смерті байдуже, чи має вона свободу
І ніхто не знай коли вона дістане
Проти веселки над ковчегом Ноя
Досі скрипить її самотній спів
Крізь плач не чутно її історій
На вулиці Погаслих Вогнів
Ейнштейн вбраний у Робін Гуда
Зі спогадами замкненими у скрині
Що сталось, через годину забуде
Малюючи друзів-монахів на картині
Він виглядав стривоженим до жаху
Коли підпалював свою сигарету
А потім в повітрі з високого даху
Повторював алфавіт на сторінках газет
Тепер ви не захочете зустрітися з ним
Хоча він і був знаменитий з перших днів
Своєю грою на електричній скрипці
На вулиці Погаслих Вогнів
Доктор Філф не був готовий до страти
Тримавши в руках шкіряні манжети
І залишив своїх пацієнтів без статі
Вони навколо нього мов би скелети
А його медсестра, місцева невдаха
Випадково проковтнула ціаністий калій
А раніше вона кричала зі страху
О Боже, забери їхні душі подалі
А вони досі грають у незрозумілі ігри
Переможним маршем зустрічають ворогів
Якщо тільки не надумаєш сховатись
На вулиці Погаслих Вогнів
Чере дорогу протягнута вуаль
Тут всі готуються до фестивалю
І Привид Опери править балом
Його образ підкорювача п’єдисталу
А поруч із рук годують Казанову
Предвісника світської моралі
Вони викрадуть його самовпевненість
А після цього отруять словами
І привид кричить до худих дівчат
"Забирайтесь геть, без зайвих слів"
Казанова покараний за спробу дістатись
До далекої вулиці Погаслих Вогнів
Близько півночі всі шпигуни
І чудовиська, яких важко здолати
Вишли і потягли у човни
Із тих хто вже знав забагато
На фабриці, де без шансу для втечі
Машина витягувала їхні серця
Міцно стягнули ременями їхні плечі
Та поїли керосином без кінця
І викинули біля розбитого замку
І більше ніхто повернутися не зумів
Чудовиська вартували з ночі до ранку
На вулиці Погаслих Вогнів
На славу Нероновому Нептуну
Титанік відчалив рано вранці
Але на борту піратської шхуни
Одноокі мисливці вистежували бранців
Та Езра паун і Томас Елліот
Змагалися на капітанській вежі
Поки Каліпсо сміялась над ними
А рибалки остерігались пожежі
І все ще марили відкритим морем
Де русалки із казкових снів
Ніхто не знає, коли чекати їхніх історій
На вулиці Погаслих Вогнів
Так, я отримав твого листа, ще вчора
(саме тоді замкнулися парадні двері)
Ти запитуєш про перипетії моєї долі
Але все це не більше ніж жарт на папері
всі ті люди, яких ти згадала
Я знаю їх, вони стадо, яке стало між нами
Я не міг побачити їхні обличча
І не називав нікого із них іменами
Я зараз закінчую читати
І добре читати ніколи не умів
Будь-ласка, не пиши мені більше
З вулиці Погаслих Вогнів
