Холодна осінь, кінець тяжкого тижня,
Я сам в кімнаті, і сумно щось мені...
Лиш чорний ноут розвіює мій сум,
І класна пісня Вконтакті на стіні.
Зайшов в новини, клікнув рекомендації,
Там купа записів, й коменти є смішні.
І серед тої купи незрозумілої всячини
Лиш фото дівчини одної, сподобалось мені.
Пишу в приват: "А може познайомимось?"
Й чекаю відповіді, начебто у сні,
Хвилин за п*ять нестримного очікування
Читаю відповідь: "Ну а чому б і ні!".
( Продовжити)
Десь до дванадцяти тривала переписочка,
Ну типу: "Я Сергій" - "А мене Настя звати!",
Й пішла розмова про навчання і життя,
Й мені так захотілося десь з нею погуляти...
Пишу: "Може давай зустрінемось?"
Наприклад завтра (бо ж субота, вихідний),
А вона пише: "Ні, завтра працюю я!",
І думаю собі: ще й завтра день сумний....
В суботній день, як завжди, в соц.мережі я.
Музика, відео і записи дурні...
Чекаю з нетерпінням лиш на її повернення,
І ось я дочекався: вона пише мені!
"Ну що, - пишу, уже напрацювалася?"
"Так, - пише, змерзла, і трохи не в собі...,
За шість годин добряче настоялася,
А вдома ще й сусідка нерви псує мені..."
І думаю собі: "Блін, треба щось робити!
Дівча без настрою, не добре діло це!"
Пишу: "Може підемо прогуляємось?"
У відповідь "Давай" отримую слівце!
Вже дев*ять вечора, і холодно на дворі,
Та я якось не думаю про це!
Живемо поряд: десять метрів між порогами,
Й хороший настрій мене туди несе.
Зустрілись, ходимо, говоримо...
Про злих сусідів, допсесії і ОБЖ.
Мені не холодно, любов неначе гріє,
Вона ж за пів години змерзла вже.
Ну що ж, прощаємось. Поріг гуртожитку.
Вона каже: "Бувай", і знизує плечима.
А я мовчу і думаю: "Надіюсь ще побачимось,
Прекрасна дівчино, з зеленими очима"...
ID:
493473
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.04.2014 22:24:26
© дата внесення змiн: 18.04.2014 22:24:26
автор: Олександр Озерський
Вкажіть причину вашої скарги
|
