Обдурила, обібрала
І пішла від мене геть,
Хоч й старою згодом стала,
Та сердитою ущерть.
Нині я себе караю,
Що піддався їй колись,
Нині ж в самоті страждаю,
Бо нічому не навчивсь.
Бо роззявив колись рота,
А мізки всі відключив
І пішов я за ворота
Тих, кого я породив.
Знаю, прощення не буде,
Хоч це сталося давно,
Сам ускочив я пута,
Вліз до неї у вікно.
Зрозумів я тільки нині,
Тоді дурником я був
По одній простій причині,
Застороги не відчув.
21.04.14.
