Не з тими я, хто кинув землю (За мотивами вірша А. Ахматової)
Не с теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам.
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.
Но вечно жалок мне изгнанник,
Как заключённый, как больной.
Темна твоя дорога, странник,
Полынью пахнет хлеб чужой.
А здесь, в глухом чаду пожара
Остаток юности губя,
Мы ни единого удара
Не отклонили от себя.
И знаем, что в оценке поздней
Оправдан будет каждый час...
Но в мире нет людей бесслёзней,
Надменнее и проще нас
_ * _
Не з тими я, хто кинув землю
На розстерзання ворогам.
Їх грубі лестощі даремні,
Їм я своїх пісень не дам.
Для мене вигнанець - нікчемний,
Як в"язень, хворий чи слабий.
Дивись, прочанин, шлях твій темний,
Полином пахне хліб чужий.
А тут в глухім чаду пожару,
Де юність обірвалась враз,
Ми витримали всі удари
І вистояли ми в той час.
І знаємо - що потім зможуть оцінити
І виправданим буде нелегкий наш час...
Але безслізніш нас немає в цілім світі,
Нема зухваліших, нема простіших нас.
