[Розмова мами із донькою, яка збилася зі шляху…>
Привіт, мамо!!!
Вибач, давно ми з тобою говорили
Не було часу… але ти як завжди, мене розумієш
Я знаю, ти молишся за мене!!!
І я тобі за це дуже вдячна…
А знаєш, мамо, ти стала снитися мені…
Зі мною ти говориш, уві сні
Ти дуже просиш, щоб я ніколи не забувала Бога.
І хоч інколи до церкви я ходила.
Ти ніжно обіймаєш мене,
Там, у сні… солодкому.
Себе я відчуваю іще дитиною малою
Там, у сні…. на жаль….у сні…
Я пам*ятаю, як ти мене на ручках колихала
На твоїх ніжних, сильних, натруджених руках…
Мамо, я пам*ятаю, мені не страшно тоді було іти вперед
Бо ти завжди була поруч!!!
Мамо, ти навчала мене… любити Бога
Допомагати ближньому…
Ти навчала мене як у світі правильно жити
Мамо, я пам*ятаю!!!
Я дуже сумую за тобою, мамо!!!
Як добре, що я ще можу тобі подзвонити…
І сказати, що я тебе дуже люблю!!!
Мамо, Дякую тобі за недоспані ночі
За ласку, за тепло, за добре слово…
Мамо, Дякую тобі за все!!!
Самоліченко Світлана
Так, справді, казати добрі слова треба тоді, коли живі у нас батьки, і ми ще діти...для них ми діти...як же хочеться щоб вони жили вічно!!! гарні слова!
гарні слова! 
