Якщо ви можете посміхатися, коли "вмираєте", значить ви перемогли.
Лама Оле Нідал
Яка різниця, коли я плачу, І чому? Я плачу для себе, а не для людей!!!
Хотіла обійняти на прощання. Та ти сказала - іди!!!
Невже світ остаточно забув про любов?! Про сонце яке сходить щоранку.
Я помирала на твоїх очах
А на вустах лише пусті слова.
Я посміхалася, а ти говорила –
Прощай!!!
Вкотре ми сказали останні слова…
А промінчики надії дарували
Новий день…нове життя!!!
Серед самотності, серед жорстокості…
І кожного вечора ми прощаємося
Ніби назавжди…
І одного літнього сонячного ранку
Я все-таки залишуся біля сонечка…
Та ти не плач,
ти ж пам*ятаєш…
Як говорила мені –
Прощай!!!
