Літній степ, буяють трави.
Морем ковила.
Хмари тонуть у загравах.
Важка ніч була.
Буйним цвітом різнотрав"я,
Дивний Божий світ.
А в душі тремтить невіра:
Воїн, ніби спить.
Молодий, високий ростом.
В тридцять сивий чуб?
Заплатив безцінним коштом,
Склав, що душегуб.
Рвуться десь іще снаряди,
(Та міцний вже сон.)
Це безчинствують іуди...
Дзвонить телефон...
І усмішка така мила
На його вустах.
Хто ж поверне тепер сина?
Душа терпне... страх.
Вітер грався із волоссям,
Потім занімів.
Ворухнувся?!.. Ні, здалося...
Все... Немає слів...
Так и есть на поле битвы...Правда жестокА...Все вчера цвело и пахло...Была красота...А сегодня в гари черной горизонт стоит,..не один такой мальчишка крепко- крепко спит...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00