Душа від Бога – всі шептали,
І він весь час робив добро,
Бувало часто забували,
За добром ходить слідом зло.
Він не здававсь, така натура,
Крутивсь, мов білка у колесі,
Від штовханів тріщала шкіра,
Мов кожен день ходив по лезі.
Всім не догодиш є заздренні,
Щось грам не так – ножа у спину,
На щирість, доброту злиденні,
Не розумів, яку провину?
Спокутує на цьому світі,
Молився старанно щоденно,
Поневіряння ним забуті,
Душа тремтить, на серці щемно.
Пішов у Божу він обитель,
Знайшов себе і сенс життя,
Господь його лиш покровитель,
Молитва просить каяття.
Тим, хто у парі з сатаною,
Забули геть про все святе,
Глумилися над сиротою,
Це їм дрібниці, так пусте.
Хотіли людяність убити,
Та не здолали щирість ту,
Він вміє вірити, любити,
В серці лиш носить доброту.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/793-dusha-vid-boga.html
