Мовчати. Ми будемо слухати осінь
Її солодкі пісні про те, як ми раділи
ні ти ні я, ніхто їх слухати не в змозі
Напевно, я винна, що не розгледіли
Не побачила коли починало усе горіти
Ось ці моменти що були принесені літом
І коли починали облітати наші квіти
Ми зацвіли нестерпним горицвітом
який також загорівся бажанням зникати
хоч тільки біль і холод нам дарував
Він захотів остатки тепла і щастя забрати
Той цвіт мій ворог, і він нудьгував
Що ж і ще можна сказати, про шо прохати?
Ти пробачав, а я вкотре розчарувувала
Залишається з собою на одинці ридати
Здається любов між нами лише існувала
