Вже кілька тижнів мене не покидає нав'язлива думка. Навіть не думка, власне, - асоціація. Настільки нав'язлива, що ніби черв'як, точить мені мозок...
Пам'ятаєте чудовий радянський фільм "Холодне літо 53-го"? От тільки не треба мені закидати любов до радянського. Так, сюжет простенький, режисура, можливо, й ненайкраща. Але підбір акторів чудовий, як на мене: Папанов, Прийомихов, Степанов, Косих, Кузнєцов...
Для мене, фактично підлітка, у вісімдесят восьмому цей фільм став справжнім відкриттям і проривом. Я маю на увазі прорив у моїй свідомості.
А сьогодні... Сьогодні згадується кілька епізодів. Вони, можливо, не знакові для фільму, але знакові для мене в моєму розумінні сучасності.
... Група втікачів - кримінальників, які захопили далеку північну факторію, з нахабною розхлябаністю прямують до "рейду" - пристані. Даремно начальник рейду надривно кричить в матюгальник: " Немедленно покиньте территорию рейда!.." Це тільки заохочує і смішить досвідчених "урок". Вони глузуючи проходять повз нього. А далі "грізний" начальник рейду вже виконує забаганки бандитів - чайку заварити і т.д.
Трохи згодом двоє політв'язнів, колишній інженер Копалич (Папанов) і колишній військовий розвідник Лузга ( Прийомихов), знищують цю зграю рецидивістів. Копалич при цьому гине...
В одному з останніх епізодів, коли протистояння вже завершене, начальник рейду звертаючись до Лузги каже: "Ты это... Если спросят, скажи, что действовал в соответствии с чёткими указаниями начальника рейда...".
В чому асоціація? Я згадую кадри старого фільму про далеку північну факторію початку 50-х. А перед очима - сучасність і моя Батьківщина. З тими ж "урками", начальником рейду і безіменними "копаличами" та "лузгами" .
Хтось зауважить - хто ти такий, щоб просторікувати про високу політику?.. Не все так просто... Зверху завжди видніше далі... Так, вибори пройшли і я знову "ніхто" і звати мене "ніяк"... Принаймні "начальники рейду" так думають.
"Ты это... Если спросят, скажи, что действовал в соответствии с чёткими указаниями начальника рейда...".
...ага...с "барского" плеча...
чётко цепляете!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Фільм пам"ятаю, режисура на той час надто смілива, коли вперше дивилася - мороз по шкурі йшов, другий раз не додивилась до кінця, не хотіла переживати заново всі ті почуття. В тому й сила фільму, що він актуальний і сьогодні, викликає не тільки асоціації, а й гнів.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А толку з тієї актуальності? Толку з тих почуттів,що він викликає? Толку з того гніву, коли будь-який праведний гнів і прагнення справедливості - це "провокація,технології ФСБ і картинка для російських ЗМІ"? Тебе гвалтують і грабують, а ти терпи, щоб "картинки" не було. А Лесик Довгий у верховній Раді, а з Портнова і ще 13 санкції знімають,бо кримінальні справи проти них закрито. А Кролик каже,що всім потрібно затягти паски і замість цього затягує мені на шиї мотузку. А Україна купує газ, вугілля, електрику і продає цукерки. І фабрика у Липецьку успішно працює...
Як мене це все задрало!
Довелось відкрити Вікіпедію , я бачила той фільм ще зовсім малою - батьки дивились і я втикала за компанію бо показували вдень. Не пам'ятаю сюжету, зате на все життя запам'ятала відчуття від перегляду: Було холодно і страшно, не приємно, тоскно...відчай якийсь. Деякі кадри досі в очах. Прочитавши стислий сюжет, краще зрозуміла твій допис, чи асоціації. Твоя правда. Схоже нашим сьогоденням, і відчуття мої схожі.
От тільки "начальники рейду" помиляються щодо тебе
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коментат .Відчай...Ти дуже тонко підмітила. Коли дивився вперше цей фільм,теж було тоскно,бо це була остання роль Анатолія Дмитровича Папанова (він помер під час зйомок). І відчував відчай. Добро нібито й перемогло велике Зло,але виявилося безсилим перед Злом малим,яке, до того ж, рядилося в шати добра.
І справа не в мені чи в тобі, чи будь в кому іншому. Справа в тому,що для влади - будь якої - ми лише безіменний "лохторат".
, я бачила той фільм ще зовсім малою - батьки дивились і я втикала за компанію бо показували вдень. Не пам'ятаю сюжету, зате на все життя запам'ятала відчуття від перегляду: Було холодно і страшно, не приємно, тоскно...відчай якийсь. Деякі кадри досі в очах. Прочитавши стислий сюжет, краще зрозуміла твій допис, чи асоціації. Твоя правда. Схоже нашим сьогоденням, і відчуття мої схожі. 
