Музикою…поряд з тобою я стаю музикою. Без тебе – мовчання.
Без тебе – тиша. Без тебе музика слухає мене. З тобою – музика звучить у мені.
Вона так давно мене слухає. Довго, але терпляче. Все шукаю потрібних слів, влучних фраз. То все байдуже, бо найрідніші розуміють без слів. Достатньо погляду, тепла рук, солодкого щему від зустрічі…
Музикою…так давно не була музикою. Легкою і вільною – від суму, пересторог, самотності. Справжньою. Щирою.
Прийшла осінь. Опале листя осідає на серці смутком. Пахне теплим чаєм, який не зігріває. Ще до цього часу вірю, що ти ще зустрінешся мені. Якогось ранку. І не обов’язково весняного. Але обов’язково знайдемо свою весну. Тоді почую музику. Твого серця.
