Я сама собі пишу листи
І складаю в потаємну скриньку.
Як колись її відкриєш ти,
То в листах побачиш іншу жінку
Й зрозумієш: врода і душа
Не завжди одна на одну схожі.
А любов бува сліпа й глуха,
Якщо розум їй не допоможе.
Пожалкуєш ти, а, може, й ні,
Що колись душі моєї шепіт
Не почув і залишИв мені
Казку снів й болючий серця трепіт.
Тільки казку додивилась я
Й серце б"ється тихо, рівномірно.
Я пишу останнього листа
Й на душі так легко неймовірно.
Гарно і правильно! Тільки...Після закінчення казки душа очікує початку нової...І вона приходить...І чудово, якщо вона не закінчиться. Тоді це називається "вічним коханням"!
.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516419
