О сонце, о небесна блакить,
О місяць, о зоряна галява,
О тиха. трохи чарівна, мить,
О серце, що вирує, немов вулканічна лава.
Щебечуть птахи, шумлять потоками ріки,
Скрізь панує гармонія і любов,
Вже знайшли від безсмертя ліки,
І живе в кожному українська кров.
Нам більше не потрібно боятись,
Ми будемо всіма земними благами гратись,
Ми не хочемо від світу барикадуватись,
Бо давно настав час єднатись